Електричне поле. Напруженість і потенціал електричного поля. Речовина в електричному полі. Вплив електричного поля на живі організми.
Електроємність. Конденсатори та їх використання в техніці. Енергія електричного поля.
Електричний струм. Електричне коло. Джерела і споживачі електричного струму. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола. Міри та засоби безпеки під час роботи з електричними пристроями.
Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідності напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів.

1. Визначення ЕРС і внутрішнього опору джерела струму.
2. Дослідження електричного кола з напівпровідниковим діодом.

1. Електричне поле заряджених кульок.
2. Будова  і дія  конденсатора  постійної та змінної ємності.
3. Енергія зарядженого конденсатора.
4. Залежність сили струму від ЕРС джерела і повного опору кола.

Учень:
називає основні етапи становлення вчення про електрику і магнетизм, його творців, основні елементи електричного кола, носії електричного струму в різних провідниках, допустимі норми безпечної життєдіяльності людини при роботі з електричними пристроями;
наводить приклади практичних застосувань електричних конденсаторів, реостатів, дільників напруги, напівпровідникових приладів та їх застосувань у побуті й техніці;
розрізняє ЕРС і напругу, види електропровідності напівпровідників;
формулює закон Ома для повного кола та записує його формулу;
може описати механізм електропровідності металів і напівпровідників р- і n- типу, р- n - переходу, обґрунтовувати вплив електричного поля на живі організми; характеризувати напруженість і потенціал електричного поля, електроємність, ЕРС джерела струму як фізичні величини; пояснити принцип дії джерела електричного струму, напівпровідникового діода; порівняти вольт-амперні характеристики резистора і напівпровідникового діода;
здатний спостерігати прояви електричних явищ у природі, картини ліній напруженості електричного поля; користуватися амперметром, вольтметром, дотримуватися правил роботи з ними; визначати силу струму, напругу і електроємність та оцінити похибки вимірювання; робити висновок про історичний характер фізичного пізнання;
може розв'язувати задачі, застосовуючи формули для визначення напруженості електричного поля, ємності конденсатора, енергії зарядженого конденсатора, закону Ома для повного кола; представляти результати експерименту з дослідження електричних кіл; систематизувати знання про електричні поля та закони постійного струму; досліджувати екологічні проблеми регіону, пов'язані з виробництвом, передачею і споживанням електричної енергії.


Електрична і магнітна взаємодії. Взаємодія провідників зі струмом. Сила Ампера. Сила Лоренца. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції. Дія магнітного поля на провідник зі струмом.
Магнітні властивості речовини. Застосування магнітних матеріалів. Магнітний запис інформації. Вплив магнітного поля на живі організми.
Електромагнітна індукція. Закон електромагнітної індукції. Індуктивність. Енергія магнітного поля котушки зі струмом.
Змінний струм. Генератор змінного струму. Трансформатор. Виробництво, передача та використання енергії електричного струму.

3. Вивчення явища електромагнітної індукції.

1. Дія магнітного поля на струм.
2. Відхилення електронного пучка магнітним полем.
3. Магнітний запис звуку.
4. Електромагнітна індукція. Правило Ленца.
5. Залежність  ЕРС  індукції  від  швидкості зміни магнітного потоку.
6. Залежність  ЕРС  самоіндукції  від  швидкості зміни сили струму в колі та індуктивності провідника.
7. Утворення змінного струму у витку під час його обертання в магнітному полі.
8. Осцилограми змінного струму.

Учень:
називає основні етапи становлення вчення про магнетизм, його творців, умови виникнення явища електромагнітної індукції;
наводить приклади сили Ампера, сили Лоренца, дії закону електромагнітної індукції, трансформаторів, магнетиків у природі й техніці;
розрізняє електричне і магнітне поля та джерела їх утворення, ЕРС індукції і ЕРС джерела струму;
формулює означення сили Ампера і сили Лоренца та правила визначення їхніх напрямків дії, закон електромагнітної індукції, правило визначення напрямку індукційного струму і записує формули названих вище законів;
може описати механізми намагнічування речовини, утворення ЕРС індукції; обґрунтовувати вплив магнітного поля на живі організми; характеризувати фізичні величини: ЕРС індукції, індуктивність, магнітну індукцію; пояснити принцип дії і будову генератора змінного струму, підвищувального і по-нижувального трансформаторів;
здатний спостерігати прояви магнітних явищ у природі; визначати напрямки дії сил Ампера і Лоренца та-індукційного струму в конкретних прикладах та користуватися відповідними правилами роботи з ними; оцінити історичний характер становлення знань про електрику і магнетизм; робити висновок про соціальну обумовленість розвитку фізичних знань;
може розв'язувати задачі, застосовуючи закон про електромагнітну індукцію; графічно представляти результати визна¬чення напрямків магнітного поля, сил Ампера і Лоренца, індукційного струму; систематизувати знання про електричне і магнітне поля і їх взаємозв'язок; досліджувати екологічні проблеми, пов'язані з виробництвом, передачею та застосуванням електричної енергії в регіоні.


Коливальний рух. Вільні коливання. Вимушені коливання. Резонанс. Гармонічні коливання. Амплітуда, період і частота коливань. Рівняння гармонічних коливань.
Математичний маятник. Період коливань математичного маятника.
Поширення механічних коливань у пружному середовищі. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі.
Виникнення електромагнітних коливань у коливальному контурі. Гармонічні електромагнітні коливання. Частота власних коливань контуру. Резонанс.
Утворення і поширення електромагнітних хвиль. Швидкість поширення, довжина і частота електромагнітної хвилі. Шкала електромагнітних хвиль. Властивості електромагнітних хвиль різних діапазонів частот. Електромагнітні хвилі в природі й техніці.

4. Виготовлення маятника і визначення його періоду коливань.

1. Вільні коливання вантажу на нитці та вантажу на пружині.
2. Вимушені коливання.
3. Резонанс.
4. Коливання тіл як джерел звуку.
5. Роль пружного середовища у передачі звукових коливань.
6. Залежність гучності звуку від амплітуди коливань.
7. Залежність висоти тону від частоти коливань.
8. Відбивання звукових хвиль.
9. Застосування ультразвуку.
10. Вільні  електромагнітні  коливання   низької частоти в коливальному контурі і залежність їх частоти від електроємності та індуктивності контуру.
11. Випромінювання і приймання електромагнітних хвиль.
12. Шкала електромагнітних хвиль.

Учень:
називає види механічних коливань і механічних хвиль, вчених, які зробили вагомий внесок у становлення теорії коливань, види електромагнітних хвиль за їх довжиною (частотою), основні елементи коливального контуру і приймача радіохвиль;
наводить приклади проявів і застосувань коливальних і хвильових явищ у природі й техніці, застосування електромагнітних хвиль;
розрізняє поперечну і повздовжню хвилі, основні характеристики і властивості електромагнітних хвиль різного діапазону;
формулює ознаки гармонічних коливань;
записує рівняння гармонічних коливань і формулу періоду коливань в коливальному контурі;
може описати основні характеристики коливального і хвильового рухів, власні й вільні коливання, коливання маятника, поширення пружної хвилі, перетворення енергії в коливальному контурі на основі закону збереження і перетворення енергії, утворення і поширення електромагнітних хвиль; обґрунтовувати механічну хвилю як особливий вид руху на прикладі передачі коливань у пружному середовищі, екологічні проблеми, пов'язані з використанням радіотехнічних пристроїв; характеризувати суть методу фізичних ідеалізацій на прикладі гармонічних коливань, швидкість поширення, довжину і період електромагнітної хвилі як фізичні величини; порівняти параметри коли¬вань за їх рівняннями руху, властивості електромагнітних хвиль залежно від довжини хвилі; представляти електромагнітну хви¬лю схематично; оцінити внесок вітчизняної науки в розвиток радіотехніки; систематизувати знання про електромагнетизм як фізичну теорію;
здатний спостерігати затухаючі коливання маятника, електромагнітні коливання, користуючись осцилографом; користуватися радіотехнічними пристроями; визначати період коливань математичного маятника, довжину електромагнітної хвилі за її частотою; дотримуватися правил проведення спостережень коливальних і хвильових процесів, а також правил безпеки життєдіяльності під час роботи з радіотехнічними приладами; досліджувати залежність періоду коливань математичного маятника від довжини;
може розв'язувати задачі, застосовуючи основні поняття гармонічних коливань, формулу взаємозв'язку довжини, періоду і швидкості поширення хвилі; представляти отримані результати графічно і за допомогою формул.


Розвиток уявлень про природу світла. Джерела і приймачі світла. Поширення світла в різних середовищах. Поглинання і розсіювання світла. Відбивання і заломлення світла. Закон В. Снелля.
Світло як електромагнітна хвиля. Інтерференція і дифракція світлових хвиль. Поляризація і дисперсія світла. Оптичний дисперсійний спектр світла. Спектроскоп.
Квантові властивості світла. Гіпотеза М. Планка. Світлові кванти. Маса, енергія та імпульс фотона. Фотоефект. Рівнями* фотоефекту. Застосування фотоефекту. Люмінесценція.
Квантові генератори та їх застосування.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм світла.

5. Спостереження інтерференції та дифракції світла.

1. Світловод.
2. Одержання, інтерференційних смуг.
3. Дифракція  світла від вузької щілини та дифракційної ґратки.
4. Дисперсія  світла при його проходження через тригранну призму.
5. Фотоефект на пристрої з цинковою пластинкою.
6. Люмінесценція.

Учень:
називає основні етапи історії, розвитку оптики як науки і прізвища її творців, розмір сталої Планка, швидкість поширення світла у вакуумі, повітрі й воді;
наводить приклади застосування оптичних явищ у техніці й виробництві;
розрізняє хвильові й квантові властивості світла і формулює їх означення; записує закон В. Снелля, рівняння Ейнштейна для фотоефекту;
може описати корпускулярно-хвильовий дуалізм світла, обґрунтовуючи його суть та місце в сучасній фізичній картині світу; характеризувати суть оптичних явищ: поширення світла в різних середовищах, розсіювання і поглинання світла, інтерфе-ренцію і дифракцію світлових хвиль, поляризацію і дисперсію світла; пояснити принцип дії квантових генераторів світла, квантово-хвильову природу світла; порівняти енергію, масу, імпульс фотона з відповідними характеристиками одного з макротіл;
здатний спостерігати оптичні явища в атмосфері, пояснюючи їх суть; користуватися оптичними приладами, дотримуватися правил їх експлуатації; оцінити історичний характер становлення знань про природу світла; робити висновок про корпускулярно-хвильову природу світла;
може розв'язувати задачі на розрахунок маси енергії та імпульсу фотона, застосовуючи формулу Планка та рівняння Ейнштейна для фотоефекту.


Історія вивчення атома. Ядерна модель атома. Квантові постулати Н. Бора. Випромінювання та поглинання світла атомами. Атомні й молекулярні спектри. Спектральний аналіз та його застосування. Рентгенівське випромінювання.
Атомне ядро. Протонно-нейтронна модель атомного ядра. Нуклони. Ядерні сили і їх особливості. Стійкість ядер.
Фізичні основи ядерної енергетики. Енергія зв'язку атомного ядра. Способи вивільнення ядерної енергії: синтез легких і поділ важких ядер. Ланцюгова реакція поділу ядер Урану. Ядерна енергетика та екологія. Радіоактивність. Види радіоактивного випромінювання. Період напіврозпаду. Отримання і застосування радіонуклідів. Дозиметрія. Дози випромінювання. Радіоактивний захист людини. Елементарні частинки. Загальна характеристика елементарних частинок. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічне випромінювання.

6. Спостереження неперервного і лінійчастого спектрів речовини.

1. Модель досліду Резерфорда.
2. Будова і дія лічильника іонізуючих частинок.
3. Фотографії треків частинок.

Учень:
називає основні етапи розвитку фізики атома і ядра атома та її творців, загальні параметри атомних електростанцій України;
наводить приклади застосування радіоактивних ізотопів у виробництві та в інших науках;
розрізняє природну і штучну радіоактивність, ядерні реакції поділу важких ядер і синтезу ядер легких ізотопів;
формулює постулати Бора і записує їх;
може описати дослід Резерфорда і механізми походження різних видів випромінювання; обґрунтовувати можливість вивільнення атомної енергії та робити висновок про сучасні екологічні проблеми її використання; характеризувати ядерну модель атома, будову атома ядра, порівнювати властивості протонів і нейтронів; пояснити природу радіоактивного випромінювання, механізм ядерних реакції поділу і синтезу;
здатний спостерігати і користуватися фотографіями треків елементарних частинок і визначати їх масу, енергію і електричний заряд; оцінити внесок українських учених у дослідженим будови атомів і ядер атомів та становлення атомної енергетики; користуватися побутовим дозиметром, дотримуючись правил роботи з ним; робити висновок про історичний характер і а суспільну обумовленість розвитку фізичної науки;
може розв'язувати прості задачі, застосовуючи формулу взаємозв'язку маси і енергії; представляти результати вимірюваний радіоактивного фону у вигляді радіологічної карти місцевості;
досліджувати й узагальнювати екологічні проблеми регіону, пов'язані із природним і техногенним радіоактивним фоном та застосуванням радіоактивних ізотопів і рентгенівського випромінювання в медицині й на виробництві.


1. Визначення енергії зарядженого конденсатора.
2. Дослідження електричних кіл.
3. Визначення довжини світлової хвилі.
4. Визначення прискорення вільного падіння за допомогою маятника.
5. Вивчення будови дозиметра і складання радіологічної карти місцевості.
6. Вивчення треків заряджених частинок за готовими фотографіями.

Учень:
називає прилади і матеріали, які використовувалися;
формулює мету і завдання дослідження, а також його теоретичні положення;
може описати і обґрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);
здатний самостійно вивчити або повторити теорію роботи, самостійно зібрати установку і виконати дослідження згідно з відповідною (спеціальною) інструкцією і в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися приладами, визначати їх загальні характеристики, дотримуватися правил експлуатації приладів;
може представляти результати виконання завдань за допомогою формули, таблиці, графіка; оцінювати і перевіряти ступінь достовірності отриманих результатів; оцінювати практичну значимість набутого досвіду.


Фізика і науково-технічний прогрес. Фізична картина світу як складова природничо-наукової картини світу. Роль науки в житті людини та суспільному розвитку.
Сучасні уявлення про будову речовини.

називає основні етапи становлення фізичного знання і вчених, що зробили значний внесок у розвиток фізики;
наводить приклади застосувань фізичної науки в житті сучасної цивілізації, в побуті й техніці;
розрізняє фізичну і природничо-наукову картини світу;
формулює основні положення сучасної фізичної картини світу;
може  описати  зміст фундаментальних фізичних теорій; обґрунтовувати історичний характер та соціальну обумовленість розвитку фізичної науки; характеризувати провідну роль  сучасної науки в розвитку людської цивілізації; оцінити вплив  досягнень сучасної фізичної науки на розвиток виробництва, технологій та інших наук, у тому числі й суспільно-економічних, здатний робити висновок про визначальний вплив фізичної науки на розвиток сучасного природознавства;
може систематизувати знання з фізики на основі сучасної фізичної картини світу; досліджувати екологічні проблеми регіону, пов'язані з виробництвом.