Розділ 1. МЕХАНІЧНИЙ РУХ (12)

Механічний рух. Відносність руху. Траєкторія. Пройдений тілом шлях. Швидкість руху та одиниці швидкості. Вимірювання швидкості руху тіла.
Види рухів. Середня швидкість нерівномірного руху. Прямолінійний рівномірний рух. Графіки руху тіла.
Обертальний рух тіла. Період обертання. Місяць — природний супутник Землі.
Коливальний рух. Амплітуда, період і частота коливань. Маятники. Математичний маятник.
Звук. Джерела і приймачі звуку. Характеристики звуку. Поширення звуку в різних середовищах. Відбивання звуку. Швидкість поширення звуку. Сприймання звуку людиною. Інфразвук та ультразвук. Вплив звуків на живі організми.


1. Вимірювання швидкості руху тіла.
2. Вимірювання частоти обертання тіл.
3. Дослідження коливань маятника.
4. Вивчення характеристик звуку.
1. Метроном
2. Стробоскоп.
3. Відносність руху.
4. Прямолінійний і криволінійний рухи.
5. Спідометр.
6. Додавання переміщень.
7. Вільні коливання вантажу на нитці та вантажу на пружині.
8. Записування коливального руху.
9. Залежність періоду коливання вантажу на пружині від її жорсткості та маси вантажу.
10. Залежність періоду коливання вантажу на нитці від її довжини.
11. Поширення поперечних і поздовжніх хвиль.
12. Тіла, що коливаються, як джерела звуку.
13. Гучність звуку та висота тону.

Учень:
називає види механічного руху, одиниці часу, шляху, швидкості, періоду та частоти обертання (коливання), види маятників, характеристики звуку;
наводить приклади проявів механічного руху в природі, відносності руху, обертального і коливального рухів у природі та техніці, джерел звуку, відбивання звуку, шкідливого впливу вібрацій і шумів на функціонування живих організмів,
розрізняє види механічного руху за формою траєкторії та зміною швидкості, поняття траєкторії і шляху, затухаючі та незатухаючі коливання;
формулює означення механічного руху, траєкторії, швидкості, амплітуди, періоду та частоти коливань, записує формули пройденого шляху, швидкості рівномірного прямолінійного руху, середньої швидкості, періоду обертання, частоти коливань;
може описати рух Місяця навколо Землі, коливання математичного маятника, поширення і відбивання звуку; якісно оцінити вплив коливань на живі організми; класифікувати рухи за формою траєкторії і характером зміни параметрів руху; характеризувати різні види механічного руху за його параметрами, сприймання звуку людиною (гучність, висота тону), залежність швидкості поширення звуку від середовища, властивості звуку, інфразвуку, ультразвуку; пояснити відмінність траєкторії і швидкості в різних системах відліку; аналізувати графіки руху тіл і визначати за ними його параметри;
здатний спостерігати різні механічні рухи і за їх параметрами визначати їх різновид, поширення звуку в різних середовищах; вимірювати швидкість руху, період і частоту коливань, період обертання; користуватися приладами для вимірювання часу і відстані, камертоном; представляти результати вимірювання у вигляді таблиць і графіків;
може розв'язувати задачі, застосовуючи формули швидкості тіла, середньої швидкості, періоду і частоти коливання (обертання), будувати графіки залежності швидкості тіла від часу, пройденого шляху від часу для рівномірного прямолінійного руху.

Розділ 2. ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ (20)

Взаємодія тіл. Результат взаємодії — деформація і зміна швидкості. Інерція. Маса як міра інертності тіла. Сила та одиниці сили. Графічне зображення сили. Додавання сил, що діють уздовж однієї прямої. Рівновага сил.
Момент сили. Умова рівноваги важеля. Блок. Прості механізми.
Деформація тіла. Сила пружності. Закон Гука. Вимірювання сил. Динамометри.
Земне тяжіння. Сила тяжіння. Вага тіла. Невагомість.
Тертя. Сила тертя. Коефіцієнт тертя ковзання.
Тиск і сила тиску. Одиниці тиску. Тиск рідин і газів. Манометри. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Насоси.
Атмосферний тиск. Вимірювання атмосферного тиску. Дослід Торрічеллі. Барометри. Залежність тиску атмосфери від висоти.
Виштовхувальна сила. Закон Архімеда. Гідростатичне зважування. Умови плавання тіл.

5. Конструювання динамометра.
6. Вимірювання сил за допомогою динамометра. Вимірювання ваги тіл.
7. Зважування тіл гідростатичним методом.
8. Вимірювання коефіцієнта тертя ковзання.
9. З'ясування умов рівноваги важеля.
1. Досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл.
2. Деформація тіл.
3. Додавання сил, напрямлених уздовж однієї прямої.
4. Прояв та вимірювання сил тертя ковзання, кочення, спокою.
5. Способи   зменшення   й   збільшення   сили тертя.
6. Кулькові та роликові підшипники.
7. Рівновага тіл під дією кількох сил.
8.  Момент сили. Правило моментів.
9. Будова і дія важеля, блоків.
10. Залежність тиску твердого тіла на опору від сили та площі опори.
11. Передавання тиску рідинами і газами.
12. Тиск рідини на дно і стінки посудини.
13. Зміна тиску в рідині з глибиною.
14.  Сполучені посудини.
15.  Вимірювання   атмосферного   тиску   барометром-анероїдом.
16. Будова і дія манометра.
17. Будова і дія гідравлічного преса.
18. Будова і дія насосів.
19. Дія архімедової сили в рідині та газі.
20. Рівність архімедової сили вазі витісненої рідини в об'ємі зануреної частини тіла.
21. Плавання тіл.

Учень:
називає види сил, способі їх вимірювання, одиниці сили, тиску, моменту сили, причини виникнення атмосферного тиску, способи його вимірювання, умови плавання тіл;
наводить приклади взаємодії тіл, прояву інерції, різних видів сил, застосування важелів і блоків, сполучених посудин;
формулює умови рівноваги тіл, закони Гука, Паскаля, Архімеда, означення інерції, сили, моменту сили, сили тиску, сили тертя;
розрізняє поняття ваги і маси тіла, сили тяжіння і ваги, тиск і силу тиску;
дотримується правил додавання сил; записує формули мо¬менту сили, умови рівноваги важеля, сили пружності, сили тяжіння, ваги тіла, сили тертя ковзання, сили тиску, виштовхувальної сили;
може описати різні прояви механічної взаємодії, земне тяжіння, виникнення сили пружності при деформації тіла, дослід Торрічеллі, залежність атмосферного тиску від висоти; зобразити силу, зазначаючи напрям, значення і точку прикладання; класифікувати види сил за їхньою природою; характеризувати механічні властивості твердий тіл, способи зменшення і збільшення сили тертя, залежність сили пружності від деформації, тиску рідини на дно і стінки посудини від висоти і густини; пояснити причину виникнення сили тяжіння, невагомості, сили тертя, сили пружності, тиску в рідинах і газах, встановлення рівня рідин у сполучених посудинах, принцип дії водопроводу, шлюзів, гідравлічного пресу, насосів; обґрунтувати існування тиску в рідинах і газах на основі молекулярно-кінетичних уявлень;
здатний спостерігати наслідки механічної взаємодії тіл; конструювати динамометр; вимірювати сили, вагу тіла, тиск, атмосферний тиск, застосовувати гідростатичний метод для зважування тіл; користуватися динамометром, манометром, барометром;
може розв'язувати задачі, застосовуючи формули сил тяжіння, тертя, тиску, пружності, моменту сил, умови рівноваги тіл, закони Гука, Паскаля, Архімеда.

Розділ 3. РОБОТА І ЕНЕРГІЯ (10)

Механічна робота. Одиниці роботи. Потужність та одиниці її вимірювання.
Кінетична і потенціальна енергії. Перетворення одного виду механічної енергії в інший. Закон збереження механічної енергії.
Машини і механізми. Прості механізми. Коефіцієнт корисної дії (ККД) механізмів. «Золоте правило» механіки.

10. Визначення ККД похилої площини.

1. Визначення роботи під час переміщення тіла.
2. Рівність роботи під час використання простих механізмів.
3. Потенціальна енергія піднятого над Землею тіла і деформованої пружини.
4. Перехід одного виду механічної енергії в інший.
5. Виконання роботи за рахунок кінетичної енергії тіла.
6. Зміна енергії тіла під час виконання роботи.

Учень:
називає види механічної енергії, одиниці роботи, потужності, енергії, прості механізми;
наводить приклади використання машин і механізмів, перетворення одного виду механічної енергії в інший;
формулює закон збереження механічної енергії, «золоте правило» механіки;
записує формули роботи, потужності, ККД механізму, кінетичної енергії, потенціальної енергії тіла, піднятого над поверхнею Землі;
може описати перетворення кінетичної енергії в потенціальну і навпаки; характеризувати машини і механізми за їх потужністю; пояснити «золоте правило» механіки як окремий випадок закону збереження енергії;
здатний спостерігати перетворення енергії в механічних процесах; вимірювати потужність і ККД механізмів; користуватися простими механізмами (важіль, блок, похила площина);
може розв'язувати задачі, застосовуючи формули роботи, потужності, кінетичної та потенціальної енергії, коефіцієнта корисної дії, закон збереження механічної енергії.


Розділ 4. КІЛЬКІСТЬ ТЕПЛОТИ. ТЕПЛОВІ МАШИНИ (20)

Тепловий стан тіл. Температура тіла. Вимірювання температури. Внутрішня енергія та способи її зміни. Теплообмін. Види теплопередачі. Кількість теплоти. Питома теплоємність речовини. Тепловий баланс.
Теплота згоряння палива. ККД нагрівника.
Плавлення і кристалізація твердих тіл. Температура плавлення. Питома теплота плавлення.
Випаровування і конденсація рідин. Вода в різних агрегатних станах. Температура кипіння. Питома теплота пароутворення.
Перетворення енергії в механічних і теплових процесах. Принцип дії теплових машин. Теплові двигуни. Двигун внутрішнього згоряння. Екологічні проблеми використання теплових машин.
11. Вимірювання температури за допомогою різних термометрів.
12. Вивчення теплового балансу при змішуванні води різної температури.
13. Визначення ККД нагрівника.
14. Визначення питомої теплоємності речовини.
1. Сталість температури кипіння рідини.
2. Спостереження за процесами плавлення і тверднення кристалічного тіла.
3. Випаровування різних рідин.
4. Охолодження рідини під час випаровування.
5. Утворення туману внаслідок охолодження повітря.
6. Будова та дія чотиритактного двигуна внут¬рішнього згоряння (на моделі).
7. Будова та дія парової турбіни (на моделі).

Учень:
називає способи вимірювання температури, види теплопередачі, одиниці температури, кількості теплоти;
наводить приклади теплової рівноваги, теплообміну, теплових двигунів, застосування теплотехніки в житті людини;
розрізняє види теплопередачі (теплопровідність, конвекція, теплове випромінювання);
формулює ознаки теплового балансу;
записує формули кількості теплоти, що йде на нагрівання, теплоти згоряння палива, ККД нагрівника, теплоти плавлення, теплоти пароутворення, рівняння теплового балансу у випадку змішування гарячої і холодної води;
може описати плавлення і кристалізацію твердих тіл, випаровування і конденсацію рідин, кипіння, перетворення енергії в теплових процесах, принцип дії теплових машин, вплив теплотехніки на оточуюче середовище; класифікувати види теплопередачі; характеризувати напрям плину теплових процесів у природному середовищі, умови переходу речовини з одного агрегатного стану в інший, вплив теплотехніки на оточуюче середовище; аналізувати графіки теплових процесів, зокрема під час плавлення твердого тіла; пояснити перебіг теплових процесів під час теплообміну, тепловий баланс як наслідок закону збереження енергії в теплових процесах, принцип дії двигуна внутрішнього згоряння, парової турбіни; обгрунтувати зміни агрегатного стану речовини на основі атомно-молекулярного вчення про будову речовини;
здатний спостерігати за перебігом різних теплових процесів; вимірювати питому теплоємність речовини, ККД нагрівника;- користуватися термометром, калориметром;
дотримується правил безпеки під час роботи з нагрівниками:
може розв'язувати задачі, застосовуючи формули кількості теплоти, теплоти згоряння палива, ККД нагрівника, теплоти плавлення і кристалізації, теплоти пароутворення і конденсації, рівняння теплового балансу.


Енергія  в  житті людини. Теплоенергетика. Способи збереження енергетичних ресурсів. Енергозберігаючі технології. Використання енергії людиною та охорона природи.

Об'єктами екскурсій можуть бути:
1. Спостереження механічного руху і взаємодії в природі та на виробництві.
2. Теплоенергетичні установки та енергогенеруючі станції.