Роберт Вуд - Мої статті - Каталог статей - Сайт вчителя фізики
П`ятниця, 24.02.2017, 13:31 Вітаю Вас Гість

Сайт вчителя фізики

Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Роберт Вуд
Пропонуємо вам познайомитися з видатним фахівцем з проведення всіляких дослідів та експериментів — відомим американським фізиком, який досліджував фізичну оптику, Робертом Вудом (1868-1955 рр.). Сучасники називали його «батьком експерименту».
Винахідницькому мисленню Р. Вуда сприяли заняття живописом і почуття гумору, яке не зраджувало його ніколи. За своє життя Р. Вуд опублікував понад 250 експериментальних робіт — зазвичай із фактами й методикою, раніше не відомими науці. Дослід, яскравий і несподіваний, як спалах у руках фокусника, був козирем Р. Вуда.
А експериментувати й показувати «фокуси» він почав мало не з народження. У ранньому дитинстві Р. Вуд полюбляв влаштовувати підпали й вибухи. До восьми років за ним закріпилася репутація Прометея. Зі школи Роббі виключили за модернізацію їзди на перилах гвинтових сходів. Пізніше в Гарвардському університеті він захопився дослідами з вибухівкою й успішно з'єднав речовини, які хіміки вважали несумісними.
Р. Вуд працював у Вісконсіні, а потім ще 37 років був професором університету Дж. Гопкінса в Балтіморі.
Під час Першої світової війни Р. Вуд сконструював для армії сигнальний телескоп, пристрій для швидкої підкачки військових аеростатів гарячим повітрям, винайшов «павутинну гранату» для протиповітряної оборони. Йому навіть вдалося залучити британське командування до дресирування тюленів, щоб надалі використовувати їх для виявлення підводних човнів. Але попри всі зусилля тюлені погано ганялися за субмаринами, весь час відволікаючись на зграї оселедця. Водночас експери¬менти дали несподіваний результат. Було доведено, що тюлені прекрасно чують, плаваючи під водою. Це допомогло вдосконалити гідрофони — прилади для підслуховування шуму гвинтів підводних човнів. За свої військові вигадки суто цивільний фахівець Р. Вуд дістав чин майора.
Р. Вуд був основоположником інфрачервоної й ультрафіолетової фотографії, розширив можливості астрофізики завдяки своїм спектрографам, замінив на дифракційні ґратки скляні призми в телескопі, виявив та описав оптичний резонанс, поляризацію двохатомних молекул, підтвердив ефект комбінаційного розсіювання світла тощо.
Експериментатор блискуче розкрив таємницю «пурпурного золота» з гробниці Тутанхамона за допомогою... лаку для нігтів своєї дружини!
Ультрафіолетовий метод Р. Вуда протягом усього минулого століття допомагав контррозвідникам виявляти тайнопис на папері, одязі й тілі. Модна нині фотозйомка з обертанням на 360° («риб'яче око») також була започаткована у практичних роботах науковця. Він же заклав засади кольорової фотографії і створив перший науковий «мультик».
Якось Р. Вуд змайстрував із твердого картону конічний рупор — мегафон завдовжки трохи менше 3 м з діаметром розтруба 60 см. Виставивши його з вікна квартири приятеля, він насмішкуватими репліками дивував поодиноких перехожих і полісменів, які перебували за два квартали від нього. Ті, стоячи на порожніх вулицях, чули в сутінках наче голос із неба.
Якось Р. Вуд із родиною відпочивав біля затоки. Одного разу, купаючись, він перекинув собі на голову дерев'яне відро і, тримаючи його на плечах та відштовхуючись ногами, тривалий час розважав дітей видовищем «живої» плавучої бадді. Наступного дня дослідник вирізав у стінці відра прямокутний отвір і вставив туди скло, а по краях прикріпив сорокафунтовий свинцевий баласт із кіля яхти, який притискав баддю до його плечей, якщо спуститися під воду. Передбачаючи створення батисфери, Р. Вуд поєднав цей пристрій із велосипедним насосом, що перебував у човні, за допомогою двадцятифутового гумового шланга, тож міг сидіти під водою як завгодно довго, спостерігаючи за рибами, водоростями й підводними пейзажами.
Р. Вуд був піонером фотографії в інфрачервоних та ультрафіолетових променях. Він міг конструювати складні фізичні прилади з предметів, які були під рукою.
Першим значним винаходом Р. Вуда був спосіб відігрівання замерзлих водопровідних труб за допомогою електричного струму. Дослідник вирішив, що електричний струм, проходячи в ме-талевих трубах, має нагрівати їх, а мерзла земля навколо труб і лід усередині них електрику не проводять, тож нічого поганого з ними не станеться. Експеримент провели біля будинку сенатора, де водопровідники ніяк не могли знайти під землею замерзлу трубу. Привезли трансформатор, до вторинної обмотки під'єднали дроти від мережі, а первинну замкнули на кран у підвалі й на водорозбірний кран на відстані 300 футів від будинку.
Замкнули коло й пішли чекати результатів експерименту біля відкритого крана в підвалі. За десять хвилин почулося булькання, і з крана бризнув струмінь іржавої води, змішаної з льодом. Ще за кілька хвилин з'явився лакей із шампанським.
Наступного дня в місцевій газеті з'явилася стаття про це. Новину підхопили інші газети й рознесли її по всій країні. Університет отримав премію, а запропонований метод мало не до сьогодні застосовують у цивілізованому світі для відігрівання замерзлих труб.
За цей винахід Р. Вуда підвищили з посади викладача до помічника професора.
Всесвітню популярність здобула й кішка Р. Вуда. Ця історія давно стала хрестоматійною, але ми все ж таки розповімо її вам.
Р. Вуд сконструював спектроскоп, який протягом тривалого часу залишався найбільшим у світі. Він являв собою дерев'яну трубу за вдовжки 42 фути й діаметром близько 6 дюймів. На одному кінці труби містилася ахроматична лінза з фокусною відстанню 42 фути, тобто на всю довжину труби, і дифракційна ґратка, а на другому кінці – щілина й дзеркало.
Після перших дослідів Р. Вуд на деякий час кудись поїхав, а коли повернувся в червні, то виявив, що павуки зуміли пробратися в трубу й сплели там безліч павутиння. Не зволікаючи, Р. Вуд схопив свою кішку і, не без певного опору з її боку, зумів запхнути тварину в один із кінців труби, а потім закрив трубу. Кішці нічого не залишалося робити, як повзти цим тунелем до світла. Вона вискочила з іншого кінця труби, тягнучи за собою цілий шлейф із павутиння, і, налякана, кинулася геть через паркан. Але труба спектроскопа була очищена від павутиння. Про цю історію написали багато газет і журналів, прикрашаючи її на свій смак й додаючи нові подробиці. Дійшло до того, що один журналіст зробив кішку ледь не асистентом Р. Вуда, стверджуючи, ніби вона регулярно проробляє цей трюк. Ось так працював Роберт Вуд — геній фізичного експерименту!

Категорія: Мої статті | Додав: SN (28.01.2013)
Переглядів: 434 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Категорії розділу
Мої статті [4]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 2653
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 4
Користувачів: 1
DensS

Кількість користувачів сайту:
18082

Статистика реєстрацій:
За сьогодні: =1=
За вчора: =15=
За 7 днів: =72=
За місяць: =280=

 

Вітаємо новачків сайту

Сьогодні сайт відвідали
Форма входу


Пошук