<?xml version="1.0" encoding="UTF-8" ?>
<rss version="2.0" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<channel>
		<title>Каталог статей</title>
		<link>https://physics.ucoz.ua/publ/</link>
		<description>Каталог статей</description>
		<lastBuildDate>Sun, 27 Jan 2013 20:52:26 GMT</lastBuildDate>
		<generator>uCoz Web-Service</generator>
		<atom:link href="https://physics.ucoz.ua/publ/rss" rel="self" type="application/rss+xml" />
		
		<item>
			<title>Роберт Вуд</title>
			<description>&lt;div align=&quot;justify&quot;&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;Пропонуємо вам познайомитися з видатним фахівцем з проведення всіляких 
дослідів та експериментів — відомим американським фізиком, який 
досліджував фізичну оптику, Робертом Вудом (1868-1955 рр.). Сучасники 
називали його «батьком експерименту».&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;Винахідницькому мисленню Р. 
Вуда сприяли заняття живописом і почуття гумору, яке не зраджувало його 
ніколи. За своє життя Р. Вуд опублікував понад 250 експериментальних 
робіт — зазвичай із фактами й методикою, раніше не відомими науці. 
Дослід, яскравий і несподіваний, як спалах у руках фокусника, був 
козирем Р. Вуда.&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;А експериментувати й показувати «фокуси» він почав 
мало не з народження. У ранньому дитинстві Р. Вуд полюбляв влаштовувати 
підпали й вибухи. До восьми років за ним закріпилася репутація Прометея.
 Зі школи Роббі виключили за модернізацію їзди на перилах гвинтових 
сходів. Пізніше в Гарвардському університеті він захопився дослідами з 
вибухівкою й успішно з&apos;єднав речовини, які хіміки вважали несумісними.&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;Р. Вуд працював у Вісконсіні, а потім ще 37 років був професором університету Дж. Гопкінса в Балтіморі.&lt;/span&gt;&lt;/div&gt;</description>
			
			<link>https://physics.ucoz.ua/publ/robert_vud/1-1-0-4</link>
			<category>Мої статті</category><dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://physics.ucoz.ua/publ/robert_vud/1-1-0-4</guid>
			<pubDate>Sun, 27 Jan 2013 20:52:26 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Нільс Бор</title>
			<description>&lt;div&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;Сер Ернест Резерфорд, президент Королівської Академії і лауреат Нобелівської премії з фізики, розповідав таку історію, що слугує чудовим прикладом того, що не завжди просто дати єдино правильну відповідь на запитання.&lt;/span&gt;&lt;/div&gt;&lt;div&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;Якось колега звернувся до мене по допомогу. Він збирався поставити найнижчу оцінку з фізики одному зі своїх студентів, утім цей студент стверджував, що заслуговує на вищий бал. Обоє – викладач і студент – погодилися покластися &amp;nbsp;на судження третьої особи, незацікавленого арбітра; вибір пав на мене. Екзаменаційне завдання було сформульоване так: «Поясніть, яким чином можна виміряти висоту будівлі за допомогою &amp;nbsp;барометра».&lt;/span&gt;&lt;/div&gt;&lt;div&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;Відповідь студента була такою: «Потрібно піднятися з барометром на дах будівлі, спустити барометр вниз на дов¬гій мотузці, а потім втягнути його назад і виміряти довжину мотузки, яка й покаже точну висоту будівлі». Випадок був і справді складний, оскільки відповідь була абсолютно повною й правильною! З другого боку, іспит був із фізики, а відповідь мала небагато спільного &amp;nbsp;із застосуванням знань у цій галузі. Я запропонував студентові &amp;nbsp;спробувати відповісти ще раз. &amp;nbsp;Давши шість хвилин на підготовку, я попередив його, що відповідь має демонструвати знання фізичних законів. Через п&apos;ять хвилин він так і не написав нічого в екзаменаційному листі. Я запитав його, чи не зухвалець він, але студент заявив, &amp;nbsp;що в нього є кілька розв&apos;язків &amp;nbsp;проблеми, і він просто вибирає найкращий. Зацікавившись, &amp;nbsp;я попросив молодика почати відповідати, не чекаючи на закінчення відведеного терміну. Нова відповідь на запитання звучала так: «Підніміться з барометром на дах і киньте його вниз, заміряючи час падіння. Потім, використовуючи формулу, обчисліть висоту будівлі». Тут я запитав мого коле¬гу, викладача, чи задоволений він цією відповіддю. Той, нарешті, здався, визнавши відповідь задовільною. Однак студент згадував, що знає кілька відповідей, і я попросив &lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;його відкрити їх нам. «Є кілька способів виміряти висоту будівлі за допомогою барометра, — почав студент. — Наприклад, можна вийти на вулицю сонячної днини і виміряти висоту барометра і його тіні, а також довжину тіні будівлі. Потім, розв&apos;язавши нескладну пропорцію, визначити висоту самої будівлі».&lt;/span&gt;&lt;/span&gt;&lt;/div&gt;</description>
			
			<link>https://physics.ucoz.ua/publ/nils_bor/1-1-0-3</link>
			<category>Мої статті</category><dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://physics.ucoz.ua/publ/nils_bor/1-1-0-3</guid>
			<pubDate>Thu, 24 Jan 2013 08:33:49 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Момент сили</title>
			<description>Момент сили</description>
			
			<link>https://physics.ucoz.ua/publ/moment_sili/1-1-0-2</link>
			<category>Мої статті</category><dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://physics.ucoz.ua/publ/moment_sili/1-1-0-2</guid>
			<pubDate>Mon, 17 Sep 2012 12:00:40 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Явище змочування і сила поверхневого натягу</title>
			<description>Явище змочування і сила поверхневого натягу</description>
			
			<link>https://physics.ucoz.ua/publ/javishhe_zmochuvannja_i_sila_poverkhnevogo_natjagu/1-1-0-1</link>
			<category>Мої статті</category><dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://physics.ucoz.ua/publ/javishhe_zmochuvannja_i_sila_poverkhnevogo_natjagu/1-1-0-1</guid>
			<pubDate>Mon, 17 Sep 2012 11:54:00 GMT</pubDate>
		</item>
	</channel>
</rss>